Екранізація роману Ендрю Найдермэна. молодой, талановитий адвокат (Ривз) домагається виправдання вчителя, обвинувачуваного в спокушанні своїх неповнолітніх учениць, але раптом бачить, як під час розповіді постраждалої дівчинки про те, як усе відбувалося, підзахисний хтиво водить пальчиком по спинці лави. Він просить призначити перерву, виходить у туалет, знімає обручку, щоб умитися, і... повертається в зал. Процес виграний, усі поздоровляють, але його терзає совість, поки йому не роблять надзвичайно вигідне запрошення на роботу в Нью-Йорк. Воно виходить від влиятельнейшей міжнародної юридичної корпорації, очолюваної містером Джоном Милтоном (Пачино). Далі треба розповідь про перемоги при захисті відомих злочинців, сходженні по службовим сходам. У міру підйому він губить сімейний спокій, а глядач переконується, що замішано у всім цьому нечиста сила. Сила цієї розумної, захоплюючої драми в тім, що вона не скачується в рамки жанру містичних жахів. Це скоріше філолофсько-психологічна драма, у якій міркування про природу Добра й Зла, Богу й Дияволі візуально (дуже гарні візуальні ефекти Ричарда Гринберга) выдедены в образах Сатани і його поплічників. Ясно, що відбуватися все це могло й просто у свідомості людини, якому дана воля вибору. Просто вибір цей порию дуже непростий, а грань настільки хитка, що переступити її можна, нічого не помітивши й не відчувши. Ну а якщо й погано потім на душі, то часто махне людина рукою й скаже: "А, пройде". Фільм дуже гарний, раджу тільки дивитися його уважно й не утомленим. У ньому дуже багато коротких, але значимих фраз. Акторська майстерність Пачино й Ривза на висоті.